Ukraiński Żurnal - 9/2008
Фестивальне літо
(Скачати весь номер: 9/2008 [PDF, 2.6 Mb])Текст: Пйотр Погожельський,
кореспондент Польського Радіо у Києві
Рок- та народна музика, а при цьому трохи літератури – влітку в Україні відбувається кільканадцять фестивалів подібного типу. Після закінчення сезону можна рішуче ствердити: Україна сповнена музикою.
Власне в кожній області, від Харкова до Львова, проходить фестиваль народної культури або музики, інспірованої нею. Один із них – „Підкамінь“. Це була вдала нагода для тих, хто прагнув ознайомитися з українською народною культурою. Окрім гуртів, які грають власне подібну музику з усієї України, можна було детально ознайомитися з культурою розташованих неподалік Бродів.Для тих, хто цікавиться історією, передбачено показ битв: лицарська Європа, козацька Україна та УПА. Щороку відбувається близько десяти фестивалів такого типу. Моду на народну культуру запровадив Олег Скрипка, лідер групи „Воплі Відоплясова“. У розмові з „Українським журналом“ він пригадує, що коли чотири роки тому організовував перший етнофестиваль – київську „Країну мрій“ – в усій державі не було жодної подібної забави. На його думку, популярність таких починань лежить у міцному поєднанні традиційної музики з національною ідентичністю українців. Власне кожен, незалежно від віку, знає кілька народних пісень.У радіо- та телевізійному просторах домінують російські чи українські, але російськомовні, зірочки диско. Це також викликає захисну реакцію та поворот у напрямку народної культури. Що не означає, однак, занурення в традиції. „На цій основі будується сучасна культура. Цим користуються DJ’ї або джазові музиканти“, – підкреслює Олег Скрипка. Він сам проводить у Києві етнодискотеки, де виконується народна, а також сучасна музика, яка черпає натхнення у народній. Головним чином на них приходить молодь, одягнена в традиційні національні сорочки, так звані вишиванки. Одними з найбільш цікавих заходів є зустрічі, організовані об’єднанням „Остання Барикада“. Найважливішою подією був День Незалежності з Махно, який відбувся 23–24 серпня у Гуляйполі. На думку організаторів, це альтернатива для тих, хто не хоче відзначати річницю незалежності України офіційним способом у Києві, а воліє вшанувати анархічну традицію Нестора Махна.„Тачанки, кулемети, стрільби, поети, голі дівчата, геніальна поезія, модні колективи, добрий звук, файне товариство та напівошалілий натовп“, – пишуть на своїй інтернет-сторінці організатори фестивалю. Там, власне, можна було зустріти українських сучасних письменників: Сергія Жадана та Юрка Покальчука. „Це альтернативний погляд на сучасну культуру“, – сказав „Українському журналу“ Олександр Кривець з прес-служби фестивалю. Цикл рок- та етнографічних фестивалів завершився під кінець серпня концертом на польсько-українському кордоні в рамках Європейських Днів Добросусідства. Як повідомив „Українському журналу“ Єжи Онух, директор Польського Інституту в Києві, який патронує захід, там виступили найбільші українські та польські зірки. Організатори фестивалю „Кордон 803“ підкреслюють, що тут йдеться не лише про гарну забаву, але також боротьбу з тим, щоб між Польщею та Україною не з’явилася нова „залізна завіса“ у вигляді віз, які складно отримати. „Йдеться про нівелювання кордону шляхом культурних дій“, – зазначив Єжи Онух. Я описав лише кілька подій, що відбулися цього літа. Не можна також забувати про один із найважливіших фестивалів – „Шешори“, або рок-фестиваль „Bulba Fest“ у Дубні. Для тих, хто наступного року наважиться на участь у котромусь із них, представляємо інтернет-адреси сторінок організаторів фестивалю.
„Бандерштадт“ http://bandershtat.org.ua
„Кордон 803“ http://kordon803.com.ua/
„Гуляйполе“, „Тузла“ http://ostbar.com.ua/
„Підкамінь“ http://pidkamin.ridne.net/
„Славське“ http://slavskerock.in.ua/
„Шешори“ http://sheshory.org/
„Тарас Бульба“ http://www.tarasbulba-fest.kiev.ua