Український журнал
Всі попередні номери
Наш читачу!
Есеїстичний номер, який тримаєте в руках, виявився зовсім не подібним до того, що вийшов рівно рік тому. Торішній був радше рефлексією на події, які змінили життя мільйонів людей. Ми зосереджувалися на подіях, почуттях, долях півторарічної давнини. Цьогорічний номер — інший і трохи про інше. Він уже не про минуле, а більше про майбутнє.
Можна сказати, що він по-своєму відповідає на часті запитання західних журналістів, які безперестанку, лише з короткими перервами, циркулюють у інформаційному просторі й навіюють відчуття безвиході. Звучать вони приблизно так: як довго українці ще готові опиратися? Чи не настав час ухвалити рішення про певні компроміси й закінчити цю страшну й нікому не потрібну війну?
Наші автори, можливо, не прямо, але відповідають на ці питання приблизно такими словами: ми не думаємо про припинення опору, бо ми хочемо вижити. Ми свідомі того, що територіальні компроміси не наситять нашого ворога — він не за територією прийшов. Так, у цій війні ми втрачаємо майно, спокій, здоров’я, життя, але якщо ми втратимо державу — терор не припиниться і втрати будуть ще більшими. Ми вчимося жити в тих умовах, які є сьогодні.
Головна проблема Заходу не в тому, що він не готовий до можливого конфлікту. А в тому, що він взагалі не готовий прийняти той факт, що світ змінився, що виклики інші й що для виживання — а ми дійсно можемо скоро опинитися в ситуації екзистенційної загрози — потрібно спочатку цей факт усвідомити, змінити спосіб думання і почати жити в тих умовах, які є.
Певна частина західного суспільства це усвідомлює, чи точніше, починає відчувати, чого не скажеш про політичну еліту, критична частина якої наразі себе поводить суїцидально. Здається, ми ще не торкнулися дна...
Від редакції "Українського журналу" - Ленка Віх
Скачати повну версію: 6/2024 [PDF, 3.7 Mb]
Всі попередні номери
