Український журнал
Всі попередні номери
Наш читачу!
Не розібравшись із причинами російсько-української війни і кризи, яка руйнує світовий лад, ми приділяємо занадто багато часу розмовам про мирні переговори й неодмінну потребу поступок з обох боків.
Якщо росія поставила собі облудні цілі, то їй, звісно, є куди відступати. А як же Україна, максимальна ціль якої — повернутися до кордонів 1991 року і справедливий мир? Куди їй поступатись? Поступитися лише територією буде для москви замало.
Отже, треба буде обмежити справедливість? Тобто суверенітет?
Будь-яке обмеження суверенітету України — а туди належить і право їй самій вирішувати, у які структури інтегруватися, — буде й обмеженням суверенітету тих країн, які є частиною цих структур. Якщо Україні буде заборонено вступати, наприклад, у НАТО, то це означатиме, що й для НАТО буде заборонено розширюватись, зміцнюватись. Звісно, й Україна, і НАТО можуть тимчасово на таке погодитись, але ж проблема в тому, що росія знатиме, що це справа тимчасова. А як тоді забезпечити сталість (вічність) такого рішення? Ніяк. Тому сподіватися на те, що такий крок щось вирішить, марно.
Можливо, наступні місяці принесуть суттєві зміни, можливо, вдасться припинити гарячу фазу війни, але сподіватися на спокій не варто. Викликів не поменшає. Ні зовнішніх, ні внутрішніх. Але нагадайте, коли за останні три роки було легше? У лютому, березні 2022-го? Під час блокади Маріуполя? Легше було тільки тоді, коли в нас була надія. А вона залишається.
Від редакції «Українського журналу» — Ленка Віх
Скачати повну версію: 9/2024 [PDF, 1.8 Mb]
Всі попередні номери
